Цитати Маленького Принца

Цитати Маленького Принца

“Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.”

• “Коли мені було шість років, дорослі відбили у мене віру в те, що я зможу стати художником, і я нічого не навчився малювати, окрім удавів – зовні і в розрізі ”.

• “Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а діти дуже стомлюються весь час пояснювати і тлумачити їм.”

• “Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих.”

• “Це сумно, коли забувають друзів. Не кожен має друга.”

• “Дорослі люблять цифри. Коли розповідаєш їм про свого нового друга, вони ніколи не цікавляться найголовнішим.”

• “Прибрався сам уранці – ретельно прибери і свою планету.”

• ” – Знаєш… коли стає дуже сумно, приємно подивитись, як заходить сонце.”

• ” – Якщо ти любиш квітку, що є одна-єдина в світі і тільки на одній з мільйонів зірок, цього досить: дивишся на зорі і почуваєш себе щасливим.”

• “Від кожного треба вимагати тільки те, що він може зробити.”

• ” – Ось мій секрет. Він дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.”

• “Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив.”                                   
• “Вода буває потрібна і серцю…”

• “Те, що я бачу, це тільки оболонка. Найголовнішого очима не побачиш…”

• “Тому, хто дає себе приручити, буває, доводиться й поплакати.”

• “Мова – це джерело непорозуміння.”

• “Всі дороги ведуть до людей.”

• “Інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться. Але з баобабами відкладати не можна – буде лихо. Я знав одну планету,на якій жив ледар. Він не звернув уваги на три кущики… Люди так мало знають , якої шкоди завдають баобаби, а небезпека від них така велика…”

• “- Мільйони років у квітів ростуть колючки. І мільйони років баранці все-таки їдять квіти. То невже це не серйозна річ – збагнути, чому вони так намагаються випустити колючки, які їм нічого не дають? Хіба це не важливо, що баранці і квіти воюють між собою? І коли я знаю квітку, що є тільки одна в світі і росте тільки на моїй планеті, а маленький баранець якогось чудового ранку її з’їсть, не тямлячи навіть, що він накоїв, – це, виходить, теж не має значення!”